1. Загальні положення
Чинними нормами у галузі будівництва і архітектури передбачена необхідність забезпечення доступності громадських будівель і споруд для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (МГН). Проектування нових об’єктів громадського призначення та реконструкція існуючих повинні обов’язково враховувати особливості потреб для вказаних категорій осіб при влаштуванні санітарно-гігієнічних приміщень.
Основні вимоги до влаштування санітарно-гігієнічних приміщень для осіб МГН наведені у ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення» із зміною №1 (далі ДБН). Але окремі вимоги для певних категорій осіб МГН треба враховувати, виходячи з досвіду проектування і застосування в інших країнах, а також вивчаючи рекомендації, які розроблені спілками інвалідів, і керуючись здоровим глуздом.
Для об’єктів, які вже перебувають в експлуатації, реконструкція, переобладнання чи дообладнання приміщень виконуються у рамках «розумного пристосування». Але також нормами не дозволяється відхилятися від будь-яких положень, а «пристосування» передбачає створення умов для комфортного і безпечного одночасного перебування осіб всіх категорій, у тому числі МГН.
2. Кого це стосується
Загально признаним і чітко вказаним нормами є визначення хто віднесений до «маломобільних груп населення». Згідно п. 3.23 ДБН особи МГН – це ті, хто «… відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі». Таким чином, «… До МГН віднесені особи з інвалідністю, люди з тимчасовим порушенням здоров’я, вагітні жінки, літні люди, люди з дитячими колясками».
3. Які санітарно-гігієнічних приміщення для МГН мають бути і скільки
Необхідність обладнання громадських будівель і споруд санітарно-гігієнічними приміщеннями загалом регламентується положеннями ДБН В.2.2 9:2018 «Громадські будівлі і споруди». Так, згідно п. 9.2.1 цього ДБН «… Основою розрахунку площі сангігієнічних приміщень є розрахункова чисельність осіб чоловічої та жіночої статі. Кількість обладнання визначається за вимогами норм за видами будівель і споруд. Потрібно враховувати, що 10% користувачів можуть бути особи з інвалідністю із супроводжуючою особою, особи на кріслі колісному та інші маломобільні групи населення …».
Тобто при проектуванні (реконструкції) треба враховувати відповідні вимоги щодо влаштування санітарно-гігієнічних приміщень у залежності від призначення закладу (адміністративний, лікарський, харчування тощо), а також розрахункової кількості відвідувачів.
4. Типи санітарно-гігієнічних приміщень і загальні вимоги до них
4.1 Загальні дані
За своєї специфікою у громадських будівлях і спорудах застосовуються наступні типи санітарно-гігієнічних приміщень: туалети, душові кімнати і універсальні санітарно-гігієнічні приміщення.
Вимоги ДБН до влаштування санітарно-гігієнічних приміщень пояснюються умовами пристосування до потреб широкого кола відвідувачів осіб МГН, і у тому числі (п. 11.5 ДБН):
– для осіб з інвалідністю, які пересуваються в кріслах колісних, зокрема і таких, які користуються кріслами колісними та скутерами з електроприводом;
– для батьків з малими дітьми, зокрема і з дитячими колясками для двійнят;
– для користувачів з післяопераційним станом здоров’я.
Положеннями п. 11.1 ДБН встановлено, що «Всі елементи доступності для осіб з інвалідністю повинні виконуватися згідно з санітарно-гігієнічними вимогами ДБН Б.2.2-12, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15. Конструкції, деталі та обладнання будівель і споруд, опорядження стін і стель, покриття підлог всіх приміщень, а також сходів, коридорів слід передбачати із матеріалів, що відповідають вимогам ДБН В.1.2-8, ДБН В.1.2-10, ДБН В.1.2-11».
4.2 Загальні вимоги до архітектурно-планувальних рішень
Геометричні параметри санітарно-гігієнічних приміщень і вхідних дверей окрім іншого повинні забезпечити можливість заїзду і пересування в них особою з інвалідністю, яка пересувається кріслом колісним.
Розміри
Для кожного з типів приміщень положеннями відповідних будівельних норм встановлюються окремі вимоги щодо їх геометричних розмірів з урахуванням застосування певного обладнання і способів його розміщення.
Так положеннями ДБН нормується мінімальний діаметр зони розвороту 1,5 м особою на кріслі колісному в приміщенні серед обладнання і меблів (п. 6.2.2 ДБН).
Обов’язково при плануванні приміщень треба враховувати необхідність застосування допоміжних аксесуарів, які будуть розміщені на стінах і підлозі. Також завжди треба враховувати необхідність розміщення в приміщенні особистих речей, крісла колісного чи дитячої коляски.
Двері
Мінімальна ширина вхідної двері у просвіті становить 0,9 м (п. 11.6 ДБН).
Двері приміщення повинні відчинятися назовні. Рекомендується встановлювати двері, що можуть відчинятися на 180°, але не менше ніж 90°. Конструкція дверей повинна забезпечувати можливість фіксувати їх у відкритому стані. Для плавного й тихого зачинення передбачається дверний довідник, механізм якого повинен забезпечувати затримку автоматичного зачинення тривалістю не менше ніж 5 с. Але зусилля для відкриття дверей повинно бути не більше ніж 3 кг.
Необхідно для вхідних дверей приміщень застосовувати ручки важільного типу. Ручки повинні бути встановлені на висоті не більше ніж 1,1 м і не менше ніж 0,85 м від підлоги.
Запірний механізм дверей має бути достатньо широким, щоб забезпечити можливість зачинити двері кулаком чи ліктем.
Поручні
Загалом зручним є застосування поручнів вздовж стін приміщення туалету особливо для осіб, що мають складнощі пересування.
Поручні слід розміщувати на висоті 0,8-0,95 м від рівня підлоги. Для поручня, який прикріплений вздовж стіни, відстань між ним і стіною має становити 35-45 мм. Діаметр поручнів має становити 35-45 мм. Поручні повинні бути надійно закріплені до стін або підлоги.
Поручні мають контрастно виділятися на фоні стін.
4.3. Загальні вимоги щодо забезпечення орієнтування і отримання інформації.
У закладах і установах згідно вимог ДБН для позначення місць розташування санітарно-гігієнічних приміщень для різних категорій осіб МГН повинні застосовуватися певні елементи (засоби) для орієнтування і отримання інформації. В цих елементах мають бути застосовані візуальні, тактильні і звукові способи передачі інформації
4.4. Загальні вимоги до забезпечення безпеки
Санітарно-гігієнічні приміщення повинні бути обладнані як пристроями забезпечення безпеки відвідувача, так і пристроями повідомлення про небезпеку у закладі.
5. Туалети для осіб МГН
5.1 Загальні положення
Вимогами ДБН до громадських будівель і споруд передбачено, що ці громадські заклади обов’язково повинні мати туалети, якщо задовольняється хоча би одна з умов (п. 11.4 ДБН):
1) розрахункова чисельність відвідувачів становить 50 осіб і більше;
2) розрахункова тривалість перебування відвідувача становить 60 хвилин і більше.
Також ДБН В.2.2-9:2018 у п. 9.2.4 встановлює необхідність «… Для маломобільних груп населення у кожному санітарному блоці передбачати одну кабіну …».
Згідно вимог п. 11.4 ДБН у разі розташування закладу на декількох рівнях (поверхах), туалет для МГН має бути розташований на кожному рівні (поверсі). При чому відстань до нього з найбільш віддаленого місця має бути не більше ніж 50 м.
5.2. Геометричні параметри кімнати туалету для МГН
Кімната туалету для МГН (так звана «універсальна кабіна») може бути влаштована або у вигляді окремої кабіни у блоці туалету загального користування, або в окремому приміщенні.
Положеннями ДБН нормуються мінімальні розміри кабіни туалету у плані (п. 11.6 ДБН): ширина – 1,65 м, глибина – 1,8 м.
У будь-якому випадку планування туалету повинно забезпечити доступ особи МГН на кріслі колісному до унітаза і до умивальника. Так, найбільш зручним вважається паралельний рух з крісла колісного на сидіння унітаза і навпаки. Таким чином, планування туалету повинно забезпечити наявність збоку (справа чи зліва) біля унітаза простору для розміщення крісла колісного. Зверху над умивальником повинно бути встановлено дзеркало, а підхід і користування умивальником передбачається тільки спереду.
Також на стінах біля унітаза і біля умивальника необхідно передбачити зручне розташування аксесуарів, а на підлозі – контейнерів для використаних гігієнічних засобів.
5.3 Санітарно-технічне обладнання туалету для МГН
Згідно вимог ДБН у туалеті для осіб МГН обов’язково має бути: унітаз, трап (за необхідності), умивальник, поручні чи штанги, дзеркало, аксесуари (гачки, дозатори мила, вішалки для рушників, тримачі для туалетного паперу тощо).
Унітаз
В універсальній кабіні слід передбачити унітаз з функцією біде або до унітазу слід підводити змішувач з гігієнічним душем (лійкою) (п. 11.6 ДБН). А у разі застосування гігієнічного душу для відведення води у підлозі слід передбачити трап згідно з вимогами ДБН В.2.5-64.
Як правило, рекомендується встановлювати прикріплені до стіни унітази. Висота сидіння унітаза, яка є зручною для використання людиною в інвалідному візку становить 0,45-0,48 м, тобто дорівнює висоті сидіння крісла колісного.
Мінімальна відстань від осі унітаза до прилеглої стіни повинна бути 0,45-0,50 м, що є оптимальним для розміщення на стіні поручня.
Важіль зливу води унітаза повинен розташовуватися в доступному місці на відкритій поверхні унітаза або на стіні на висоті 0,50-1,20 м.
Обов’язковою є умова надійності закріплення унітаза на підлозі чи на стіні.
З досвіду інших країн зручним є застосування на унітазі спинки.
Умивальник
В універсальній кабіні необхідно встановлювати раковину умивальника. Згідно вимог п. 11.6 ДБН умивальник слід встановлювати на висоті 0,80-0,85 м від рівня підлоги. Конструкція раковини умивальника повинна забезпечити простір під нею висотою 0,7 м для під’їзду особи МГН на кріслі колісному. Відстань між віссю умивальника і прилеглою стіною має становити не менше 0,45м і, таким чином, забезпечувати комфортне користування.
Умивальник обов’язково має бути надійно закріплений до стіни. По можливості кріплення повинні здійснюватися консольними скобами.
Кран змішувача умивальника слід передбачати важільного типу. Він повинен бути встановлений на висоті не більше ніж 1,1 м і не менше ніж 0,85 м від підлоги (п. 11.10 ДБН).
З досвіду інших країн можливо застосування умивальників, конструкція яких дозволяє змінювати кут нахилу і висоту розташування.
Також місце збоку від умивальника зручно використовувати, наприклад, для того аби ставити туди особисті речі.
Поручні/ручки
Окрім іншого поручні в туалетах обов’язково встановлюються біля унітаза з двох боків. А мінімальна відстань між поручнями становить 0,6 м. Їх слід розміщувати на висоті 0,8-0,95 м від рівня підлоги. Поручні біля унітаза повинні виступати за його край на 0,15 м.
Конструкція поручня унітаза з того боку, з якого передбачається підхід особи на кріслі колісному, повинна забезпечувати можливість його відхилення уверх або убік вздовж стіни. Такий поручень у будь-якому положенні повинен надійно фіксуватися. Цей поручень рекомендується робити заокругленим, а нижній рівень відносно поверхні сидіння унітазу має бути на відстані 0,12-0,15 м.
Дзеркало
Біля умивальника обов’язково повинно бути встановлено дзеркало. Нижній край дзеркала повинен розташовуватися на максимальній висоті 1 м від рівня підлоги. Для того, щоб дзеркалом можна було користуватися особою на кріслі колісному, необхідно використовувати дзеркала з нахилом вперед.
Аксесуари
У приміщенні туалету згідно вимог ДБН обов’язково застосовуються: а) гачки для одягу, милиць, речей та іншого приладдя; б) тримачі туалетного паперу.
З досвіду інших країн також можуть бути встановлені: в) дозатор для мила; г) полиці біля унітаза і біля умивальника; д) полиця та диспенсер для дезінфекційних серветок; е) сушарка для рук або диспенсер (бажано механічний) для паперових рушників; ж) контейнер для памперсів і санітарно-гігієнічних виробів; з) кушетка для перевдягання із регульованою висотою та бічними рейками безпеки; и) пристрій автоматичної зміни плівки на сидінні унітаза; к) дитяча накладка на унітаз та дитячі сходинки; л) окремі настінні поручні для перевдягання.
Аксесуари, такі як дозатори мила, вішалки для рушників, тримачі для туалетного паперу тощо, слід розташовувати на зручній висоті 0,90-1,20 м.
Обов’язково біля унітаза повинні бути встановлені гачки для одягу, милиць та іншого приладдя.
Якщо в кімнаті застосовано пристрої із сенсорним керуванням, то для осіб з вадами зору обов’язково має бути окреме попередження, яке повинно бути розміщено на тактильних інформаційних табличках.
6. Душові кімнати для осіб МГН
6.1 Загальні положення
Окрім іншого, згідно вимог п. 11.11 ДБН «У приміщеннях громадських душових слід передбачати не менше однієї кабіни, обладнаної для особи з інвалідністю в кріслі колісному». ДБН у п. 11.11 встановлює основні вимоги до душових приміщень і їх обладнання.
6.2. Геометричні параметри душової кімнати для МГН
Зазвичай душова кімната влаштовується у складі інших приміщень гардеробного блоку (кімнати для переодягання, туалету, умивальної тощо). Тому розміри душової кімнати залежать від того, які інші зручності розташовані поруч (наприклад, унітаз або умивальник). Мінімальний розмір душової кабіни згідно вимог ДБН становить 1,5 м х 0,9 м. Також розміри душові кабіни повинні дозволяти безперешкодне переміщення з крісла колісного на сидіння. Тому перед кабіною слід передбачати простір для маневрування крісла колісного діаметром не менше 1,5 м (згідно ДБН).
Вхід в душову кабіну для осіб МГН рекомендується обладнувати ширмою.
6.3 Санітарно-технічне обладнання душової кабіни для МГН
Душова кабіна для осіб МГН облаштовується трапом, відкидним сидінням, поручнями, механізмом керування, душовими лійкою і шлангом, певними аксесуарами (гачки, дозатори мила, вішалки для рушників, тощо).
Трап
Трап для зливу води повинен бути в одному рівні з підлогою (не допускається обладувати кабіни піддонами на підвищенні).
З досвіду використання стоки в підлозі в душових кабінах мають бути розташовані подалі від місця для сидіння.
Сидіння
Душову кабіну слід обладнувати відкидним сидінням. Це сидіння повинно бути розташовано на висоті 0,45 м і мати орієнтовні розміри 0,5 м (ширина) і 0,4 м (глибина). Сидіння рекомендується обладнати спинкою. Сидіння обов’язково має бути надійно закріпленим на стіні.
Поручні
Окрім іншого у душовій кабіні необхідно розмістити декілька поручнів.
Так, на стіні, де розміщено механізм керування душем, рекомендується встановити горизонтальний поручень (на висоті 0,8 м) і два вертикальні (висотою 0,8 м, на відстані 0,7 м один від одного). Всі поручні мають бути доступними з місця для сидіння.
З боку, з якого можна пересісти з крісла колісного на сидіння, мають бути відкидні поручні на висоті 0,8 м від рівня підлоги. Такі поручні повинні бути заокругленні, а нижній рівень відносно поверхні сидіння має бути на відстані 0,12–0,15 м. Цей поручень повинен розташовуватися на відстані 0,3 – 0,35 м від центру сидіння. Такий поручень у будь-якому положенні повинен надійно фіксуватися.
Всі поручні обов’язково повинні бути надійно закріпленими на стінах чи підлозі.
Механізм керування
Механізм керування (кран змішувача) повинен розташовуватися на відстані мінімум 0,30 м від бічних стін. Він повинен бути в зоні досяжності з відкидного сидіння.
Механізм керування душем конструктивно має бути максимально комфортним для використання. Переважно для цього використовуються важільні регулятори, але є технічно можливим застосування і «тактильних» технологій.
Механізм керування душем повинен мати чітко видимі позначення. Оптимальними є тактильні рельєфні символи «включений»/«вимкнено» і «гаряча вода»/«холодна вода».
З досвіду використання, система керування душем має передбачати регулятори тиску та автоматичний змішувальний клапан, який для унеможливлення випадкових опіків не дозволяє температурі гарячої води перевищувати позначку 49°С.
Конструктивне виконання механізму керування повинно виключати можливість травмування його елементами у разі випадкового падіння відвідувача. Він обов’язково має бути надійно закріпленим на стіні.
Лійка
Рекомендовано використовувати душ, який можна регулювати за висотою і переміщати лійку у просторі. Таким чином, лійка душу повинна бути оснащена гнучким шлангом. Кріплення лійки на стіні рекомендується виконувати за допомогою штанги з кронштейном, що дозволяє змінювати її положення.
Аксесуари
Аксесуари, такі як дозатори мила, вішалки для рушників, а також гачки для одягу, милиць та іншого приладдя слід розташовувати на зручній висоті 0,90-1,20 м.
Всі аксесуари обов’язково повинні бути надійно закріплені до стін.
Якщо в кімнаті застосовано пристрої із сенсорним керуванням, то для осіб з вадами зору обов’язково має бути окреме попередження, яке повинно бути розміщено на тактильних інформаційних табличках.
7. Універсальні санітарно-гігієнічні приміщення
7.1 Загальні положення
Положеннями ДБН передбачається у певних випадках у громадських будівлях і спорудах влаштування для МГН окремого «універсального санітарно-гігієнічного приміщення». Згідно п. 11.8 ДБН «… Це приміщення може використовуватися для осіб з інвалідністю із супроводжувачами різної статі, батьками з малими дітьми протилежної статі (батько-донька, мати-син), батьками з дитячими колясками, зокрема для двійні або трійні…». Такі приміщення мають бути обладнані для догляду за немовлям.
Таким чином, ці приміщення за функціональним призначенням є комбінацією «кімнати догляду за дитиною» і туалетом, обладнаним для потреб осіб МГН.
Із досвіду інших країн може бути влаштована окрема сімейна туалетна кімната, яка стане в пригоді широкому колу користувачів, включно з батьками, які доглядають за своїми немовлятами, і маленькими дітьми, яким потрібна допомога в туалеті.
7.2. Геометричні параметри універсального санітарно-гігієнічного приміщення для МГН
Положеннями п. 11.8 ДБН передбачено, що мінімальна площа універсального санітарно-гігієнічного приміщення становить 6-9 м2. Але площа такого приміщення визначається врахуванням як площі, необхідної для розміщення певного обладнання, так і площі зони підходу до цього обладнання, розміщення певної кількості осіб, дитячої коляски чи пересування особи на кріслі колісному.
Так, наприклад, діаметр мінімальної нормованої зони для розвороту особи МГН на кріслі колісному становить 1,5 м.
Для розміщення речей та дитячих візків пропонується приймати ділянку розмірами 1,0х1,0 м.
7.3 Обладнання універсального санітарно-гігієнічного приміщення для МГН
Мінімальний набір обладнання універсального санітарно-гігієнічного приміщення складається з обладнання туалету для МГН (унітаз, умивальник, поручні і аксесуари), а також сповивального столика.
Вимоги до обладнання туалету для МГН наведені вище.
З досвіду застосування рекомендується встановити або два сповивальні столики заввишки 0,8 та 1,2 м, або один, який може змінювати свою висоту. Таким чином, буде забезпечена доступність для людей з порушеннями опорно-рухового апарату та людей на кріслі колісному. Розмір поверхні для сповивання – 760х520 мм. Висота меншого столика для сповивання від нижнього краю до підлоги – 720 мм, щоб ним було комфортно користуватися людині на кріслі колісному.
З досвіду інших країн окрім сповивального столика для зміни підгузків немовляті в приміщенні може бути влаштована зона для грудного годування, маленький дитячий унітаз і дитячий умивальник в висотою розташування 0,5 м, встановлено автомат для продажу гігієнічних прокладок і підгузків.
Наприклад, зона грудного годування в приміщенні може закриватися розсувною ширмою. Там окрім крісла також може бути розміщено столик для речей.
8. Засоби орієнтування і отримання інформації
8.1 Загальні дані
У закладах і установах згідно вимог ДБН для позначення місць розташування санітарно-гігієнічних приміщень для різних категорій осіб МГН повинні застосовуватися візуальні і тактильні елементи доступності, а також аудіопокажчики.
8.2 Візуальні елементи доступності
Візуальні елементи доступності розраховані на широке коло відвідувачів, у тому числі осіб МГН з вадами слуху і частково з вадами зору.
Так, у якості візуальних елементів застосовуються інформаційні таблички з назвами цих приміщень, а також таблички з позначеннями напрямків руху до них. Окрім стандартних позначок («Туалет», «WC», тощо) або відповідних піктограм, положеннями ДБН передбачено, що ці кімнати, якщо вони доступні для осіб МГН, додатково позначаються піктограмою Міжнародного символу доступності.
Таким чином, біля вхідних дверей цих приміщень на висоті 1,2-1,5 м повинні бути розміщені інформаційні таблички з назвою приміщення і піктограмою символу доступності. Також додатково можна застосовувати і інші зрозумілі піктограми.
Правила виконання інформаційних табличок, їх розмір і розмір шрифту тексту приймаються згідно ДБН у залежності від відстані, на яку розраховується подача інформації.
В коридорах закладів також обов’язково необхідно використовувати вказані засоби для позначення напрямку руху до цих приміщень.
Для осіб МГН з вадами зору згідно положень ДБН необхідно застосовувати засоби контрастного маркування елементів дверних отворів цих приміщень. Так, дверні отвори повинні виділятися на фоні стін, інакше необхідно по периметру отвору влаштовувати контрастну смугу шириною 0,1 м. Також згідно вимог ДБН на дверному полотні повинна контрастно виділятися дверна ручка або місце її розташування.
Безпосередньо в санітарно-гігієнічному приміщенні на фоні стін повинні контрастно виділятися поручні, аксесуари, певні елементи обладнання (кнопка унітазу, кнопка виклику персоналу, тощо), а також повинні виділятися меблі.
8.3 Тактильні елементи доступності
Застосування тактильних елементів доступності розраховане на осіб МГН з вадами зору.
Тактильними елементами доступності в громадських будівлях і спорудах згідно ДБН окрім іншого є дублювання текстової інформації шрифтом Брайля. Так всі приміщення, поблизу яких можливе перебування осіб МГН, позначаються інформаційними табличками з назвами, дубльованими шрифтом Брайля.
Також у закладах для позначення шляхів руху до санітарно-гігієнічних приміщень можливо застосовувати мнемосхеми, виконані із застосуванням шрифту Брайля.
Правила виконання інформаційних табличок, їх розмір і розмір шрифту Брайля приймаються згідно ДБН
9. Засоби забезпечення безпеки
9.1 Загальні дані
Окрім задачі влаштування доступного і комфортного середовища в санітарно-гігієнічних приміщеннях для осіб МГН, необхідно забезпечити безпечні умови перебування і умови евакуації у разі небезпеки.
Положеннями ДБН передбачено застосування в приміщенні пристрою сигналізації про необхідність допомоги, обладнаним зв’язком із персоналом закладу.
Також чинними будівельними нормами передбачено застосування в закладі системи оповіщення про небезпеку і організації евакуаційних заходів. Пристрої системи сигналізації і інформування про напрямки руху евакуації мають бути під’єднані до єдиної системи оповіщення про небезпеку об’єкта. Такі пристрої обов’язково повинні мати резервне електричне живлення у загальній системі захисту закладу у випадку небезпеки. Пристрої сигналізації мають відповідати ДБН В.2.5-56:2014.
9.2 Пристрої сигналізації про необхідність допомоги
Положеннями ДБН передбачено застосування в приміщенні пристрою сигналізації про необхідність допомоги. Так, згідно вимог п. 7.3.6 ДБН «Замкнутий простір будівлі (… окремі санітарно-гігієнічні та туалетні кімнати з окремим входом), в яких людина може залишитися одна, повинні бути обладнані двобічнім зв’язком із диспетчером або черговим …».
Також у п. 11.9 ДБН зазначено, що «… Привод сигналізації повинен передбачати можливість користування ним людиною, яка сидить на кріслі колісному (на унітазі або користується душем, яка впала і лежить в будь-якому місці на підлозі). Цей привод слід розташовувати в межах між 0,8-1,1 м над рівнем підлоги. Сигналізація має бути підключена до чергового. Одночасно має бути візуальний і звуковий зворотний зв’язок для вжиття заходів екстреної допомоги».
9.3 Пристрої загального оповіщення в санітарно-технічних приміщеннях
Вимогами 11.9 ДБН передбачено застосування в санітарно-гігієнічних приміщеннях загальної аварійної (тривожної) сигналізації та системи оповіщення в будівлі з врахуванням ймовірної присутності осіб МГН з порушеннями зору та слуху згідно з вимогами ДСТУ EN50136-1, ДСТУ EN50133-2-1.
Об’єкт загалом і санітарно-технічні приміщення мають бути обладнані згідно ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» окрім іншого системою керування евакуацією (в частині системи оповіщення про пожежу). Так згідно положень Додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 в приміщенні можуть бути влаштовані звуковий (у тому числі для осіб з вадами зору) і світловий (для осіб з вадами слуху) способи сповіщення. Звукові прилади можуть генерувати тонований, чи сигнал дзвінка, а світлові прилади – світловий сигнал, який блимає (стробоскоп). Також можливо застосовувати інформаційні табло.