I. Вступ
Коли піднімаються питання доступності громадського середовища, часто виникає асоціація із труднощами пересування осіб на кріслах колісних. При цьому для проєктувальника однією із поширених проблем є створення умов комфортного і безпечного пересування та перебування у різних локаціях ззовні і всередині будівель.
«Проте серед маломобільних груп населення (МГН) більш поширеною є категорія батьків із маленькими дітьми, у тому числі батьків із дитячими колясками.»
Питання доступності об’єктів для відвідування батьками із малими дітьми стосуються певною мірою моментів організації міського середовища, прибудинкових територій, елементів вхідних груп, а також внутрішнього простору будівель і споруд громадського призначення.
Основним нормативним документом, що встановлює вимоги щодо доступності середовища для осіб МГН, є ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення» зі змінами (далі скорочено — ДБН).
Проте загальний аналіз положень будівельних норм щодо забезпечення інклюзивності середовища для цієї категорії МГН вимагає звернути особливу увагу на певні питання, які у явному вигляді у нормах не відображені.
II. Суть проблеми
Ситуація дорослого з дитячою коляскою
Ситуація, коли один з батьків пересувається з дитячою коляскою, характеризується низкою специфічних чинників, які безпосередньо впливають на можливість безпечного та комфортного користування міським середовищем і громадськими будівлями.
– складність пересування вузькими пішохідними шляхами міської забудови;
– складність користування автомобілем у випадках паркування;
– певна складність пересування пандусами і ґанками на входах у будівлю;
– незручність і певна складність користування розпашними дверима;
– певна складність пересування у внутрішньому просторі будівель;
– необхідність відповідної організації внутрішнього середовища приміщень обслуговування відвідувачів, санвузлів, кімнат годування тощо.
Ситуація дорослого з дитиною на руках
Ситуація, коли один з батьків рухається, тримаючи дитину на руках, також має характерні особливості, які суттєво впливають на безпеку та зручність пересування.
– складність користування автомобілем у випадках паркування;
– ймовірність відволікання і втрати уваги дорослим;
– певна складність пересування сходами;
– незручність і певна складність користування розпашними дверима;
– необхідність відповідної організації внутрішнього середовища приміщень санвузлів, кімнат годування тощо.
Параметри динамічного простору
Складність пересування тісними доріжками чи коридорами, вузькими ґанками чи тамбурами можна оцінити шляхом порівняння параметрів шляхів руху з антропометричними даними людини, яка супроводжує дитячу коляску.
У спеціалізованій літературі поняття «антропометричні дані» часто замінюється словосполученням «динамічний простір». Таким чином, частина динамічного простору, який займає людина із додатковими засобами пересування, є динамічна довжина (L) та динамічна ширина (W).
Динамічна довжина (L) у випадку дорослого, який супроводжує дитячу коляску, визначається як сума довжини коляски, простору для ніг та ширини кроку людини.
Параметри дитячих колясок залежать від їх типу і конструктивних особливостей — одинарні чи подвійні, «паралельного» або «послідовного» типу, що зумовлює різні вимоги до простору пересування (таблиця 1, рис. 1, рис. 2).
«Порівняння параметрів динамічного простору із габаритами проходів чи проїздів дає можливість оцінити, наскільки тісними є умови пересування на об’єкті для відповідної категорії відвідувачів.»
Щоб об’єктивно оцінити, наскільки “тісним” є прохід або проїзд для батьків із дитячою коляскою, нижче наведено орієнтовні параметри динамічного простору.
* Наведені параметри є орієнтовними середніми та залежать від конструкції конкретної моделі коляски (рис. 1, рис. 2).
III. Умови міського середовища
Пішохідні зони вулиць та прибудинкової території
Положеннями ДБН передбачені заходи щодо пристосування пішохідних зон вулиць та прибудинкової території для потреб маломобільних груп населення. Зазначені заходи передусім розраховані на рух осіб з інвалідністю на кріслах колісних.
Очевидно, що питання, з якими стикається ця категорія МГН, а також батьки з дитячими колясками, значною мірою пов’язані із недостатньою шириною пішохідних шляхів та проїздів у межах міської забудови та прибудинкових територій
(рис. 3, рис. 4).
Але безумовно ситуація, коли йдеться про коляску для двійні, вимагає більш широких проходів, ділянок роз’їздів і перепочинку. Так, у п. 5.1.4 ДБН зазначено, що «… у стислих умовах під час капітального ремонту допускається влаштовувати ширину пішохідної доріжки до 0,9 м …». Водночас такі параметри можуть бути неприйнятними для пересування з коляскою для двійні немовлят.
«Положеннями норм не враховані ситуації, коли по тротуару рухаються батьки із коляскою для двійні.»
Особливу увагу на це питання слід звернути власникам та керівникам громадських закладів, де поява батьків із такою коляскою є цілком очікуваною. Це передусім території:
– закладів охорони здоров’я;
– дитячих садочків і ясел.
Також врахування потреб цієї категорії осіб МГН є особливо важливим для громадських локацій, де існує ймовірність одночасного перебування значної кількості відвідувачів, наприклад:
– парки і зони відпочинку;
– території навколо торгово-розважальних центрів;
– території біля популярних торгівельних закладів (ринків, магазинів).
У таких локаціях не є логічним обмежуватися мінімальними нормативними показниками ширини пішохідних доріжок (1,8 м відповідно до п. 5.1.4 ДБН) та ділянок роз’їзду колясок, крісел колісних і візків. У цих випадках доцільно враховувати параметри динамічного простору, наведені вище.
«На прилеглій території закладів, де можуть перебувати батьки із колясками для двійні,
слід планувати повнорозмірні пішохідні дороги шириною не менше ніж 2,4 м
(1,2 м + 1,2 м).»
Критичним для міських та прибудинкових територій громадських закладів є також забезпечення справного стану покриття пішохідних шляхів і належного рівня освітлення. Це дозволяє уникнути труднощів пересування дитячої коляски, зменшити
тряску та коливання, а також знизити ризик падіння батьків у темну пору доби.
Місця паркування автомобілів батьків із дітьми
Під час посадки та висадки з автомобіля батьки із дітьми стикаються з проблемами незручності рухів у тісному середовищі, а також із підвищеною небезпекою з боку інших транспортних засобів і пішоходів.
Положеннями ДБН передбачено виділення окремих ділянок для паркування автотранспорту осіб з інвалідністю або транспорту, що перевозить осіб з інвалідністю.
«На відкритих індивідуальних автостоянках біля закладів обслуговування слід
виділяти не менше ніж 10 % місць (але не менше одного місця) для транспорту осіб
з інвалідністю.»
— п. 5.4.1 ДБН
«Майданчики зупинки для посадки або висадки з транспорту осіб з інвалідністю слід
передбачати на відстані не більш ніж 30 м від входів до громадських будівель
і споруд.»
— п. 5.4.1 ДБН
23 жовтня 2025 року в Україні прийнято Закон щодо паркування транспортних засобів, які перевозять дітей віком до трьох років та мають відповідний розпізнавальний знак на транспортному засобі.
«Власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування
забезпечують виділення та облаштування місць для транспортних засобів, якими
керують водії, що перевозять дітей віком до трьох років та мають відповідний
розпізнавальний знак.»
— Закон України «Про дорожній рух», зміни до ст. 25 (№ 4657-IX)
З моменту набрання чинності зазначеним Законом, серед спеціально обладнаних місць паркування громадських закладів має бути передбачена окрема кількість місць для автомобілів із дітьми до трьох років (рис. 5).
«Кількість місць для паркування транспортних засобів, якими керують водії, що
перевозять дітей віком до трьох років, становить не менше 5 % загальної кількості
місць, але не менше одного, та має бути позначена відповідним дорожнім знаком
або розміткою.»
— Закон України «Про дорожній рух», № 4657-IX
При цьому до моменту набрання чинності зазначеним Законом відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади мають бути прийняті нормативно-правові акти, що регулюють такі питання:
– порядок визначення спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування;
– загальний вигляд розпізнавального знака на транспортному засобі;
– спосіб облаштування і позначення таких місць для паркування.
IV. Елементи вхідної групи
Загальні питання
Власники та керівники наведених вище громадських закладів на практиці часто стикаються з необхідністю вирішення складних завдань організації вхідних груп, що мають бути зручними та безпечними для різних категорій відвідувачів.
«Батьки, які супроводжують дитячу коляску або тримають дитину на руках, при вході
та виході з будівлі мають бути захищені від випадків незручності та небезпечних
ситуацій.»
Найбільш складними архітектурними елементами вхідної групи з погляду користування особами маломобільних груп населення, у тому числі батьками з дітьми, є:
– сходинки ґанків;
– площадки та похилі частини пандусів;
– площадки ґанків;
– елементи дверних проходів;
– тамбури.
До кожного з перелічених елементів чинними нормами встановлено відповідні вимоги, зокрема:
– до висоти та ширини сходинок;
– до нахилу та ширини пандусів;
– до ширини ґанків;
– до конструкції огорож ґанків, сходинок і пандусів;
– до елементів дверних проходів (ширина та конструкція);
– до розмірів тамбурів.
«Для батьків із дітьми користування цими елементами, навіть у разі їх виконання
відповідно до чинних норм, може бути складним за відсутності відповідного досвіду.
Така складність здатна викликати паніку та стати причиною падіння або травмування.»
Безумовно виконання всіх без винятку вимог чинних норм є обов’язковим. Водночас з огляду на певні розбіжності між нормативними вимогами та реальними ситуаціями, з якими стикаються батьки з дітьми, виникає необхідність звернути особливу увагу на окремі аспекти організації вхідних груп.
Пандуси
Мінімальна ширина пандуса у просвіті становить 1,2 м (рис. 6, п. 5.3.1 ДБН). Положеннями ДБН допускається зменшення ширини пандуса у просвіті між поручнями з 1,2 м до 1,0 м (під час капітального ремонту, реконструкції та реставрації) або до 0,9 м (в окремих випадках під час капітального ремонту)
(п. 5.3.1 ДБН).
«Доступ на пандус, виконаний шириною 0,9 м у просвіті, для батьків із коляскою
для двійні немовлят буде значно утрудненим або взагалі неможливим.»
Для зазначених вище закладів цю особливість необхідно обов’язково враховувати під час проєктування та експлуатації.
Сходинки ґанків
Чинними нормами встановлено вимоги до мінімальної ширини сходинок та максимальної висоти підсходинки.
«Дуже важливим фактором під час підйому або спуску сходами з дитиною на руках
є однаковість усіх сходинок. Дотримання цих вимог суттєво зменшує ризик падіння
та травмування.»
— п. 5.2.1, п. 6.3.1.1 ДБН
Ґанки
На практиці досить часто припускаються помилок під час планування ґанків та розташування вхідних дверей будівель, зокрема щодо напрямку їх відчинення.
«Необхідно обов’язково забезпечувати умови зручності та безпеки під час переходу
з пандуса на ґанок і далі — у вхідні двері будівлі.»
Ширина ґанку повинна дозволяти безпечний рух від пандуса до вхідних дверей серед інших відвідувачів, а також безпечне маневрування коляскою біля входу без ризику падіння на сходи (рис. 6).
«Мінімальні розміри ділянки ґанку перед вхідними дверима мають становити
від 1,5 × 2,0 м до 1,5 × 1,5 м, тобто розрахунковий діаметр кола для розвороту
становить 1,5 м.»
— п. 6.1.4 ДБН
У разі виникнення сумнівів щодо безпеки пересування на ґанку доцільно передбачати встановлення додаткових огорож.
Вхідні двері
«Схема відчинення вхідних дверей, особливо призначених для заїзду крісел колісних
та дитячих колясок, має відповідати моделі короткого та безпечного проїзду і
маневрування на ґанку.»
Для батьків із дітьми суттєвими є питання легкого відчинення розпашних дверей (зусилля до 3 кг) та фіксації їх у відчиненому стані протягом не менше 5 секунд (п. 6.1.3 ДБН). Мінімальна ширина дверей у просвіті повинна становити 0,9 м
(п. 6.1.3 ДБН).
«За ширини дверей у просвіті навіть незначно меншої за 0,9 м доступ для батьків
із коляскою для двійні буде суттєво утрудненим, а за ширини 0,8 м — взагалі
неможливим.»
— п. 6.1.3 ДБН
Тамбури
Для громадських закладів необхідно враховувати особливості планування тамбурів з метою забезпечення безперешкодного проїзду батьків із колясками, особливо колясками для двійні.
«Навіть дотримання мінімальної глибини тамбура 1,8 м у деяких випадках може
виявитися недостатнім для комфортного відчинення внутрішніх дверей та
безпечного роз’їзду відвідувачів.»
— п. 6.1.7 ДБН
Планування тамбурів має забезпечувати можливість комфортного відчинення внутрішніх дверей. Як альтернативне рішення у таких випадках доцільно застосовувати автоматичні розсувні двері.
Особливі питання
Окрім зазначених вище аспектів, для вхідних груп громадських об’єктів обов’язково мають враховуватися питання облаштування навісів, місць зберігання дитячих колясок, а також постійного догляду за станом конструкцій.
«Хоча нормами передбачено обов’язковість улаштування навісів лише в окремих
випадках, для громадських закладів їх наявність над ґанком та пандусом є
суттєвим фактором зручності.»
— п. 5.3.3, п. 6.1.9 ДБН
Пересування внутрішнім простором будівель із дитячими колясками у багатьох випадках є недоцільним.
«У разі ймовірності відвідування закладу батьками з дітьми у колясках має бути
передбачене окреме приміщення для зберігання цих колясок, а відвідувачі ще на
вході повинні бути поінформовані про його місце розташування.»
«Усі конструктивні елементи вхідної групи мають постійно утримуватися у справному
стані та бути очищеними від бруду, сміття, снігу й ожеледі.»
V. Планування внутрішнього простору об’єктів
Загальні питання
Чинними нормами передбачено низку вимог щодо організації шляхів переміщення осіб маломобільних груп населення у внутрішньому просторі громадських об’єктів. З урахуванням особливостей пересування батьків із дітьми ці вимоги насамперед стосуються таких елементів:
– ширини проходів (коридорів, переходів);
– конструкції дверей (ширина у просвіті, захищеність скління, бік відчинення,
налаштування доводчиків);
– конструкції перегородок (захищеність скляних елементів);
– конструкції сходових клітин (параметри сходинок, поручнів);
– конструкції ліфтів (ширина дверей, достатність внутрішніх розмірів).
«Окрім пристосування названих елементів будівель, не менш важливим є загальне
проєктне (архітектурне) опрацювання питань догляду за дитиною, з якими
стикаються батьки.»
Ці питання переважно пов’язані з такими потребами:
– необхідністю перевдягнути дитину;
– необхідністю погодувати дитину;
– необхідністю відвідування туалету як батьками, так і дітьми;
– неможливістю тимчасово залишити маленьку дитину без нагляду.
Кімнати догляду за дитиною
У внутрішньому об’ємі громадських будівель обов’язково має бути влаштована окрема кімната для догляду за дитиною. Специфіка функціонального призначення цього приміщення не дозволяє комбінувати його у складі будь-яких інших функціональних зон.
⚠️ Абсолютно неприйнятними є варіанти влаштування кімнати догляду
за дитиною, запропоновані у чинних ДБН.
✕
Неприйнятним є 1-й варіант — пристосування частини простору туалету загального користування під потреби батьків із малими дітьми (рис. 41а ДБН).
✕
Неприйнятним є 2-й варіант — влаштування кімнати догляду за дитиною у складі універсального санітарно-гігієнічного приміщення для користування МГН (п. 11.8, 11.8а ДБН).
❗ Виходячи навіть із базових вимог гігієни, не можна поєднувати
умови сповивання, перевдягання та годування дітей з умовами загального туалетного
або універсального санітарно-гігієнічного приміщення.
З урахуванням реального стану справ та здорового глузду виникає необхідність формування коректних орієнтирів щодо проєктування кімнати догляду за дитиною.
Доопрацьований перелік вимог щодо проєктування кімнати догляду за дитиною
1) Приміщення має бути виключно окремим та мати самостійний вхід.
2) Планування приміщення обов’язково повинно передбачати:
– місце для розміщення дитячої коляски та речей;
– сповивальний столик;
– зону для годування немовлят груддю, відокремлену легкими перегородками або
шторками, з кріслом (кріслами), столиком та розеткою для підігріву суміші;
– великий умивальник з теплою водою, дозатором мила та дзеркалом;
– дитячий унітаз із тримачем туалетного паперу та дитячий рукомийник;
– гачки для одягу та інших речей;
– урну.
3) Приміщення має бути повністю обладнане відповідно до вимог безпеки та інформування відвідувачів.
Як альтернативний варіант для годування немовлят може бути передбачене окреме спеціалізоване приміщення.
Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України (НАІУ) розроблено низку рекомендацій щодо облаштування санітарно-гігієнічних приміщень для родин з дітьми, а також приміщень для догляду за немовлятами.
Приміщення спеціальної кабінки
Також у громадських закладах для батьків, які перебувають із дітьми (до 3-х років), тримаючи дитину на руках, існує проблема самостійного відвідування туалету, адже дитину немає з ким залишити.
Для таких випадків існують проєктні рішення щодо влаштування окремої малої кабінки, оснащеної відкидним дитячим стільцем (тримачем).
