Тема мобільності, інклюзивності та забезпечення вільного доступу для маломобільних груп населення є сьогодні однією з ключових, що непокоїть суспільство різних країн світу. Однак досі існують суперечки щодо того, хто входить в категорію МГН та які конкретно засоби доступності потрібно передбачати.
Розглянемо більш детально законодавче трактування цього терміну та конкретні приклади осіб, що входять до категорії МГН.
Що каже українське законодавство щодо маломобільних груп населення?
Часто термін та абревіатура МГН вживаються для позначення людей, що мають інвалідність чи обмежені можливості, викликаними травмами та вадами. Однак насправді це хибне визначення. Фактично особи з інвалідністю складають лише одну з підкатегорій маломобільних груп.
Офіційне визначення терміну МГН в законодавчих документах з’явилося лише у 2006 році. ДБН України “Будинки і споруди: доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення» трактують цей термін таким чином:
“маломобільні групи населення — це люди, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, одержанні послуги, необхідної інформації або при орієнтуванні в просторі”.
В аналогічному значенні термін МГН вживається й у нових законодавчих документах, зокрема у Законі України “Про регулювання містобудівної діяльності”. Однак трактування все ще залишається досить розмитим, тому варто розглянути конкретні приклади на практиці.
Маломобільні групи населення: хто це?
За даними різних джерел в категорію МГН входять такі особи:
- вагітні жінки;
- батьки з малолітніми дітьми у візочках;
- малеча до семи років;
- особи похилого віку;
- люди, що мають проблеми з роботою опорно-рухового апарату;
- слабозрячі, незрячі, слабочуючі або повністю глухі люди;
- особи, що мають розумові, психічні, сенсорні чи фізичні порушення;
- люди з нестандартними розмірами тіла, наприклад, з недостатньою або суттєво більшою за середню вагою, занадто високим чи навпаки дуже низьким зростом;
- особи з тимчасовими травмами або хворобами;
- люди, що протягом певного часу можуть втратити концентрацію та увагу, наприклад, під дією стресу.
Крім цього, зниження мобільності відбувається, наприклад, при перенесенні габаритного багажу: валіз, коробок чи просто великих сумок.
З огляду на кількість категорій, що підпадають під ознаку МГН, це — досить велика частка населення. За різними даними на неї приходиться від 30 до 50% всього населення. Обмежувати мобільність людей або їх функціональні здатності можуть фізичні особливості — інвалідність, антропометричні показники чи вік, а також непостійні фактори, серед яких вагітність, стрес, хвороби або травми. Тож виділяють постійні та тимчасові фактори, що характеризують людей з маломобільних груп населення.
Узагальнені ознаки МГН
Для кращого розуміння принципу відношення людей до категорії МГН варто розглянути три спільні ознаки, що можуть їх охарактеризувати:
- Труднощі з переміщенням та доступністю. Через функціональні порушення, наприклад, зору, слуху чи опорно-рухового апарату людина потребує влаштування допоміжних засобів. Погане самопочуття, хвороба чи стрес провокує неуважність, вагітні жінки, люди старшого віку та діти також стикаються з проблемами під час пересування.
- Необхідність соціальної підтримки. Люди з числа МГН, незалежно від того, чи їх характеризують постійні, чи тимчасові фактори, є більш вразливими до зовнішнього світу. В деяких випадках вони напряму залежні від допомоги оточення, а також потребують більшої уваги та терпимості. Створення інклюзивного простору для маломобільних груп населення вимагає грамотної організації на всіх етапах пересування, доступу та комунікацій.
- Ризик дискримінації. Є однією з найбільш ганебних ознак, що стосується людей з ознаками маломобільності. Головною причиною такого ризику є, зазвичай, непристосованість навколишнього середовища. Наприклад, затримки транспорту через його непристосованість, перегородження входу, шляхів чи коридорів, через неправильне проєктування. Такі ситуації викликають роздратування що, врешті решт, може вилитися у дискримінацію.
Бар’єри, з якими стикаються маломобільні люди
Визначитися з особливостями пристосування навколишнього простору для МГН, створити комфортні умови для всіх категорій населення та запобігти проявам дискримінації допомагає усвідомлення проблем, з якими стикаються люди. Серед них:
- Відсутність доступу. Неможливість потрапити до приміщення через вузькі двері, незручні сходи, відсутність пандуса чи поручнів стосується як людей з інвалідністю, так і тих, хто має нестандартні розміри тіла, несе габаритний багаж чи везе дітей у візочках.
- Незручні приміщення чи меблі. Обмеженість простору та захаращення меблями чи просто недостатньо грамотне облаштування приміщення не дає змоги вільно пересуватися.
- Неможливість отримання інформації. Через проблеми із зором чи слухом існують значні перепони в комунікаціях. Це не тільки обмежує можливості, а й може спровокувати значні ризики для здоров’я та життя людей.
- Незрозуміла інформація та складність орієнтації. Наприклад, неясні позначки чи піктограми, дрібний шрифт чи неправильно підібрані кольори.
Через неграмотно спроєктовані приміщення виникають значні незручності. Попри явні проблеми на кшталт обмеження доступу, існує багато ситуацій, непомітних, на перший погляд. Зокрема, люди з недостатньою вагою не можуть самостійно користуватися ліфтом. Особи невеликого зросту або в інвалідних візках не дотягуються до високої реєстраційної стійки. Запобігти цим проблемам можна за допомогою правильного проєктування та забезпечення засобів доступності.
Засоби підвищення доступності для МГН
Важливість створення інклюзивного простору для всіх категорій населення спонукала суспільство до розроблення та введення в дію законодавчих актів, нормативів та стандартів у сфері будівництва. Основний документ, що регламентує ці норми — ДБН В.2.2-40:2018 Інклюзивність будівель і споруд.
Серед основних засобів доступності, що передбачені законодавчо:
- пандуси та підіймачі;
- правильно спроєктовані та змонтовані поручні;
- тактильні елементи доступності (смуги та інформаційні покажчики);
- двері, тамбури та вхідні майданчики нормативних розмірів;
- дублювання інформації шрифтом Брайля;
- пристосовані до вимог МГН санітарні приміщення;
- організація правильного внутрішнього планування приміщень;
- зрозумілі інформаційні позначки та піктограми.
Фахівці профільної компанії ТОВ “МЕГАПОЛІС БУДЕКСПЕРТ” допомагають підприємствам, установам та організаціям в забезпеченні безперешкодного доступу для маломобільних груп населення. Експерти розробляють та погоджують відповідну проєктну документацію, з урахуванням специфіки кожного приміщення та особливостей конкретного бізнесу.
Завдяки ТОВ “МЕГАПОЛІС БУДЕКСПЕРТ” можна організувати безбар’єрний простір для співробітників, клієнтів або відвідувачів, забезпечити дотримання усіх законодавчих вимог та зробити впевнений крок на шляху до подолання дискримінації осіб з числа МГН.
